Колись вчителька (ще був Брежнєв живий) розповідала нам про геніальність Леніна. Який помер молодим бо титанічно працював.

І коли досліджували його мозок, то виявилося, що він настільки завапнований, що при контакті з ним скальпель видавав звук ніби зустрічався з картонкою.

Це все через те, що Ленін дуже багато думав геніальних дум як ощасливити усе людство – пояснювала Марія Максимівна.

Як виявилося, Ленін був мутантом. У прямому сенсі цього слова.

Його головна хвороба (успадкована від батька) – це якраз оте вапнування судин головного мозку, про яке нам колись вчителька розповідала.

За результатами досліджень Гаррі Вінтерса, Філіпа Маковіака та Льва Лур`є, нейрологів з Каліфорнійського університету, опублікованих у відомому медичному журналі “Human Pathology”, у Володимира Леніна була мутація гена NT5E, що й призвело до такої хвороби, яка спричинила божевілля, а потім і смерть у доволі молодому віці.

Треба сказати, що ненормальність майбутнього вождя світового пролетаріату виявилася уже від народження.

Володя дуже пізно навчився ходити – лише у віці трьох років. Та й то постійно падав через зміщений центр ваги, адже мав потворну тілобудову – непропорційно короткі ноги у порівнянні з тулубом та головою.

Постійні падіння викликали у Володі напади істерики та неконрольованої люті. Він верещав і лупив лобом об підлогу так, що двигтів увесь будинок.

Пізніше його сестра Марія Ульянова у перших своїх спогадах тоді, коли ще не було такої цензури, відверто писала: батьки боялися, що через ці перманентні “чолобиття” Володєнька виросте розумово відсталим.

Виріс божевільним. Його дружина Надія Крупська згадувала про довгі періоди бездіяльності, коли “вождь” майже не рухався, які раптово змінювалися нападами бурхливої діяльності:

“Володя впав у раж”, – казала вона, не підозрюючи, очевидно, що такий стан називаєтся кататонія.

Олександр Богданов, лікар за професією казав відомому марксисту Миколі Валентинову (Вольському): “Спостерігаючи протягом кількох років деякі реакції Леніна, я як лікар прийшов до переконання, що у Лніна бували іноді психічні стани з явними ознаками ненормальності”.

Це в часи СРСР про Богданова мало хто знав. А колись він був товаришем Леніна, фактично другою людиною в партії й порвав з “вождем” усякі стосунки після того, як той “скомуниздив” у 1911 році партійну касу РСДРП. Тобто вже тоді Ленін був ненормальний.

До слова, і зовні це також була потвора.

Недаремно серед соратників мав прізвисько “Старигань” – у 25 років він вже виглядав на 40.

А кінець цього маніяка був страшним.

Ось вам останнє фото, на якому він вже майже “рослина”.

Ну, і треба сказати, що крім Леніна серед більшовиків вистачало божевільних, маніяків, педофілів, садистів, наркоманів.

Павло Бондаренко