Приходить сьогодні моя донька зі школи в сльозах і каже:

– Мамо, я завтра до школи не піду!

– Чого? Що сталося? Тебе хтось образив?

– Вчителька заборонила. Сказала, що повернутись можу лише, коли ти 500 гривень на генератор здаси!

В мене щелепа від цієї новини відвисла. Оце так! Ми живемо в невеличкому селі, у нас одна маленька школа, всього 250 дітей навчається. Після свята Першого дзвоника наша класна керівничка сказала:

– Скоро зима і не знати, яка буде ситуація зі світлом. А зранку темно, і, крім того, клас інформатики не може працювати без електроенергії. Так само не увімкнути проєктор чи монітор,  а зараз під час навчального процесу без цього ніяк. Тож треба купити потужний генератор.

– А хіба держава не видає? – спитав хтось з батьків.

– Може комусь і дасть, але нашій малій школі навряд. Тож здайте по 500 гривень!

Частина батьків виступили проти і сказали, що принципово цих грошей не дадуть. Я долучилась до них, адже сама з двома дітьми живу, чоловік мій на війні. І нам доволі важко фінансово зараз.

Та те, що сказала донька – мене шокувало. Наступного дня я пішла до директора.

– Хіба ж це нормально?

– А ви хочете, щоб ваші діти навчались?

– А як світло не вимикатимуть, то гроші ви повернете?

– Звісно, ні. Скажу вам більше, доведеться ще щомісяця на дизельне пальне здавати. Чи я зі своєї кишені маю їх дати?

– В мене немає зайвих грошей!

– То нехай ваші діти навчаються вдома!

Я в розпачі. Не знаю, куди котиться наша країна, як дітям навіть навчання не можуть забезпечити. Що ж далі буде? Скажіть, що ви про це думаєте? І як вам позиція нашого директора і вчительки?ДжерелоPosted in Життєві історії